БИЧУВАТИ

(-ую, -уєш) недок.; крим., жрм. Бродяжити. слідом за недосяжним запахом духів Микола вивівсь на безлюддя, зиму й весну бичував (Є. Пашковський, Безодня). БСРЖ, 63.

Смотреть больше слов в «Словнику українського сленгу»

БЛІН →← БИЧОК

Смотреть что такое БИЧУВАТИ в других словарях:

БИЧУВАТИ

ШМАГА́ТИ (ударяти, бити чимсь гнучким), ХЛЬО́СКАТИ, ХЛЬО́СТА́ТИ, НАХЛЬО́СТУВАТИ, СТЬОБА́ТИ, НАСТЬО́БУВАТИ, ХЛЯ́СКАТИ розм., ХВИ́СЬКАТИ розм., ЦВЬОХАТИ ... смотреть

БИЧУВАТИ

БИЧУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок.1. кого, що, рідко. Бити бичем; узагалі бити, шмагати.Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде ... смотреть

БИЧУВАТИ

I -ую, -уєш, недок., перех.1) рідко.Бити бичем; взагалі бити, шмагати. 2) перен. Гостро викривати, засуджувати, картати. II -ую, -уєш, недок.Підпрягат... смотреть

БИЧУВАТИ

дієсл. недокон. виду (що робити?)розм.Дієприслівникова форма: бичувавши, бичуючибичеватьДеепричастная форма: бичевав, бичуя

БИЧУВАТИ

I -ую, -уєш, недок. , перех. 1》 рідко.Бити бичем; взагалі бити, шмагати.2》 перен. Гостро викривати, засуджувати, картати.II -ую, -уєш, недок. Підпря... смотреть

БИЧУВАТИ

Батожити, побатожити, вибатожувати, вибатожити, повибатожувати, збатожувати, збатожити, позбатожувати, див. колошматити

БИЧУВАТИ

[byczuwaty]дієсл.biczować

БИЧУВАТИ

бичува́ти 1 дієслово недоконаного виду бити бичем; шмагати бичува́ти 2 дієслово недоконаного виду підпрягати коня або вола

БИЧУВАТИ

див. бити; розвінчувати

БИЧУВАТИ

To scourge, to castigate, to stigmatize

БИЧУВАТИ

Бичува́ти, -чу́ю, -чу́єш, -чу́є

T: 45